Мирне

Давно—давно Катерина роздавала наші землі, бо були вони незаселені. Кругом  степи, ліси, чагарники..   Звірини видимо-невидимо, риби не злічити…                                                                  

Так от у ті часи поселилися в Таврії німці—меноніти. На території нашого села утворилися два хутори. Старожили твердили, що заснували їх Янцени.. Одні говорили, що це були батько й син. Інші—два брати.                                                                                                      

Один брат жив у, так званому, Центрі, а інший ближче до Данило-Іванівки.                                                                                                                                                         говорили,що вони самі тут не жили, а мали садиби і прикажчиків.                                                                       

  Так от той, що жив у Центрі, був дуже злий, а другий  - добрий, мирний.

Коли утворилися артілі, то одна з них була на другому хуторі, називалася «Мирна праця». Потім хутори обۥєдналися в село, а той куток почали називати Мирним.                                                                                             

 Коли прийняли закон про декомунізацію, треба було село перейменовувати. Люди й вирішили назвати його Мирним.

Друга легенда

Коли була війна з фашистами у 1943 році, біля х. Зелений Луг  йшли тяжкі бої. Від Василівки до Кирилівки простягалася лінія “Вотан”, яку побудували німці. Довжиною була 150 км, а шириною—12 км. А названа в честь німецького бога війни Вотана.

У нашому селі є братська могила—найбільша в районі. Тут поховано більше 1700 солдат, які форсували річку Молочну і загинули тут.

Старі люди памۥятають, яким страшним був бій з 23 на 24 жовтня 1943 року. І ніхто не хоче, щоб це повторилося. Тому, коли наказали перейменувати село, то люди й вирішили дати назву  - Мирне.