Розмовляючи із старожилами (багатьох вже немає з нами), дізналася про село таке: На березі р.Тащенак, недалеко від р. Молочної та Молочного лиману знаходилися два хутори Янцених. Одні говорили, що це хутори двох братів. Інші, що маєток старого поміщика був там, де потім став центр комуни. Обидва хутори потопали в зелені. В центрі був парк з ялин, які спліталися вгорі і утворювали арку. Були там красиві троянди. Ті, хто говорив про них, дивувалися, що вони мали форму дерева. Самі поміщики жили в місті, а тут керували економи.

 

 

 

 

 

 

У будинку на фото з 1920 до кінця 90-х років знаходилась контора, спочатку комуни, потім колгоспу ім. Леніна. Перший поверх – це будівля Янцевих, а другий – побудували комунари.   У цьому ж будинку жили комунари, колгоспники.  

 

І досі в Янцівських будівлях живуть люди. 
 

 

 

 

 

 

Перший поверх - Янценський, другий - будували комунари.

 

 

 

У центрі було невелике кладовище. Дивувало селян погруддя на могилі дочки старшого Янцена. Хто знищив це кладовище вже ніхто не пам’ятає. Під час епідемії (чомусь помирали діти) каміння з цих могил брали на сільське кладовище. Підставки під памя*тники є й досі. Говорили, що камінь з могили дочки Янцена  взяли для ганку кінобудки, коли будували «Звєзду» ( це гуртожиток, який побудували комунари, у формі зірки). Навіть можна було прочитати напис. Можливо камінь і зараз лежить під руїнами. (Поки збирався матеріал було знайдено камінь, але напис поки що не прочитано. Ледве встигли сфотографувати, як «добрі» люди його поцупили, не розуміючи, що це ж надгробок). Камінь білий і міцний, можливо мармур. Але, говорять, що мармур мٔٔякий. Підставка під нього лежить на кладовищі. Отже, зникло погруддя. Один дуже цікавий «слідопит» спробував камінь на смак. Сказав, що солоний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

За однією версією - до війни, за іншою – після, в колгосп приїжджав нащадок Янцених. Він був засмучений, що знищена така краса і могили.

У кінці XX ст. у Мирному була делегація німців. Вони фотографували будинки, роздивлялися, але з місцевими жителями не спілкувалися.

Янцеви з’явилися тут, коли Катерина роздавала землі. На своїх землях вони вирощували зерно, овець. Шерсть, м’ясо, зерно через Генічеськ вивозили за кордон. 
У них була своя цегельня. Робили цеглу за особливим рецептом, замішуючи на жовтках. Вона і зараз стає у пригоді людям, які розбирають Янцевські будови. Деколи трапляються цеглини з буквою Я.