Каталог статей
| Главная » Статьи » История села Ленинского » коммуна |
комуна
Комуна імені Леніна Після революції, коли приватні господарства почали об’єднуватись у колективи, на території нинішнього колгоспу було створено кілька невеликих об’єднань: «Мирна праця», «Вільна праця», «Єдина праця», «Зелений Луг», «Перемога»(1920) і «Красньій Октябрь». Останнє об’єднання проіснувало недовго. Воно було у Ясній Поляні. Цей рік і вважається роком створення Комуни. «У лютому 1921 року Лук’ян Іванович Селін, Іван Севастянович Мухін та інші переселилися в колишню поміщицьку економію, щоб перетворити її в осередок соціалізму. Робітники організували комуну і назвали її іменем вождя пролетарської революції. Відтоді минуло 45 років, а старожили району ще й досі називають колгосп ім. Леніна комуною(багато хто так с. Ленінське називає і зараз, у 2008 році).  Перші комунари Між іншим, комуни були й у Криниці, у В´язівці, інших місцях, але про них мало хто пам’ятає. Це не випадково. Вже у 1928 році ця комуна була високоорганізованим, заможним господарством. Кращі представники робітничого класу, послані в село партією Леніна, зуміли продемонструвати нашим селянам переваги соціалістичного сільського господарства.» («Слово трудівника» 21 квітня 1966 р) Восени 1929 року « Мирна праця» і «Єдина праця» об’єдналися. 15 грудня відбулося офіційне об’єднання. Господарство назвали комуною «Український Велетень». Це була одна з перших найбільших комун, не тільки в Якимівському, а й Мелітопольському районі. Привозили дітей з дитбудинків і розселяли у сім’ї. Їх називали «патроновані». У селі залишилась дівчинка з розкуркуленої сім’ї – Катя. Вона була «ворогом народу», пухла від голоду. Глазунова Ольга Кирилівна взяла її до себе.. Жінка зі сльозами на очах згадувала: «Вона була худенька, опухла, вся в болячках, голодна. Поговорили вдома і забрали. Лікували народними методами. Така красива, добра дівчинка була, років 10-12. Послушна, в усьому допомагала. Злі язики почали говорити, що взяла за наймичку. Дівчинка підросла і її забрали –направили в Мелітополь на навчання. Через якийсь час пішли в місто. Назустріч дівчата. Чую, хтось гукає: «Мамо, мамо!» Глянула –Катя. А я ж її і не впізнала. Наплакалися з нею… Потім заміж вийшла. Чоловік хороший. Двоє діток було. Вони й довели її. Молодою померла»… У лютому 1930 року в Мелітополі був Г.К. Орджонікідзе. Приїздив він і в Якимівський р-н, де виступав на районному з’їзді кредитної кооперації, відвідав і комуну «Український Велетень», зустрічався з головою комуни М.Кришко і П. Глушковим – секретарем парторганізації. (З нарисів історії Запорізької обласної партійної організації, стор.148). За порадами Г.К.Орджонікідзе партійні організації округу, в тому числі й нашого району, забезпечили дійове соціалістичне змагання і цим вирішили успіх справ. У цей час (лютий 1930 р.) в цю комуну влились «Перемога» і «Вільна праця». У 1932р. влилося останнє господарство – «Зелений Луг». Знаходилося це господарство на лузі біля р. Молочної, кругом висока зелена трава. Очевидно, звідси і назва населеного пункту та артілі «Зелений Луг». Солдати, які загинули в 1943р. біля с. Тимофіївки, вважалися загиблими біля с.Зелений Луг Мелітопольського району. Коли цей населений пункт одержав офіціально назву Тимофіївка не зовсім зрозуміло. Старожили називали Тімошовка. Загальноприйнята назва Зелений, Зелений Луг. Назву «Український Велетень» комуна мала до 1934р. А потім була перейменована в комуну ім.. Хатаєвича, на честь тодішнього секретаря Дніпропетровського обкому партії . (Під керівництвом якого був Якимівський р-н.) З кожним роком міцнішають колективні господарства, поліпшуються умови праці. На зміну ручній праці прийшла техніка, хоч і не сучасна, але окремі трудомісткі процеси було механізовано. У лютому 1930 р. в цю комуну влились «Перемога» і «Вільна праця». У 1932 р. - останнє господарство – «Зелений Луг». Згадує Іванісова Л.С.: « 1933 рік. Тут ніхто не помер під час голодомору. Всі діти були в яслах. Годували в загальній їдальні. Снідали діти, потім дорослі. Колгосп варив бекмес (варення з кавуна), квасив капусту, кавуни, помідори. І вся Комуна користувалась. Учнів годували 4 рази, а в яслах-5 разів. У 4 бригаду їжу возив дід Антон Негрєєв. Його називали царапкоп. У яслах діти одержували одяг на зиму, весну, літо і осінь. У Комуні били умовні сигнали. Дзвінок – буфер з поїзда. Від кількості ударів залежала дія. Або це скликали на обід, або викликали комірника, або заклик до роботи. Дзвінок – пообідали, сіли в холодок відпочивати. Знову умовна кількість ударів-пішли працювати. Батько возив продавати дині до Москви. Це 30-ті роки. Звідти привозив тканину. Всім шили однакові сукні, але різних фасонів.» «1934 рік. У колгоспному житті намітилося різке піднесення, викликане індивідуальним та бригадним змаганням. Підсумки соціалістичного змагання підбивалися напередодні свята Великого Жовтня. На спільних зборах, у присутності всіх колгоспників, називали кращих, їх нагороджували. А після цього завжди відбувався концерт художньої самодіяльності і танці. Хорошими бригадирами – організаторами виробництва були Павло Васильович Семенов, Єгор Степанович Лапін, Федот Вавілович Волобуєв. Перше місце часто посідала бригада N1. У ті роки почала впроваджуватися с/г техніка. Відданими своїй справі були механізатори Семен Романович Лапін, брати Григорій та Іван Бєлічкови, Олександр Барабаш, брати Куткови Андрій та Іван, Максим Лапін, Олександр Дугеня, Михайло Волобуєв. Бригадиром тракторної бригади був старійший механізатор , майстер своєї справи Марко Лаврентійович Грибачов.»(«Слово трудівника», 1987р.). Комунарівці розповідали: «Коли в 1935 році комуна відмічала 15-річчя від дня створення, на свято приїздив сам Хатаєвича (його запрошували)». (Очевидно, вважалось, що комуна почала своє існування в 1920р., коли приватні господарства почали об’єднуватися в окремі артілі).  Редколегія Комуни   Члени партбюро і передовики виробництва 1937 рік (за столом cправа наліво) Алексєєнко Онисія Денисівна, Кришко МТ, Галушков Петро Гаврилович, Алексєєнко Ів. Денисович, (стоять) Василь Дрьомін., Крижко С. М., Самсонов . Прокопій –обліковець (розстріляний фашист.) , Лапін Роман Тихон., Чернова Н., Олексій Стаханов – електрик, Альохіна Марія Єгорівна. Згадує Іванісова Л.С.: «День Комуни в 1936 році святкували в яслях. Накрили столи, зібрали школярів. Потім столи накрили для дорослих. Поки батьки святкували, підлітки доглядали за малечею». Незабаром Хатаєвича репресували, і комуну довелося перейменувати. «Думали, як назвати? Хотіли ім. Єжова. А може і він ворог народу? Вирішили назвати іменем Леніна - мертвих ніхто не чіпатиме» - розповідала комунарка Пастернак М. Жили комунари в гуртожитку, працювали колективно, їли в їдальні безкоштовно. У комуні були яслі, млин, цегельний завод, пекарня. Усього трудилося 300 комунарів.  | |
| Категория: коммуна | Добавил: nana (13.01.2013) | |
| Просмотров: 398 |
| Всего комментариев: 0 | |