« Я сказала мамі, що хочу бути агрономом. Вона не відпустила, а відправила в Мелітополь у  «культпросвєт». Зібралася величенька компанія. Пішли здавати екзамени. Здала я і Селіна Рая на «4» - інші на «2». Я розплакалася, що тільки вдвох здали. Підходить якийсь чоловік (потім виявилось, що це колишній односельчанин Галіцин): « Я знаю твоїх маму,тата, вчись ». 3 роки провчилася.

 З 18 почала процювати у Комишуваській районній бібліотеці.

   У 1963 році приїхала додому у Ленінське. У технікумі, хоч і вчилася на бібліотекаря, вивчали хореографію, хор, щоб можна було заміняти одне одного, щоб клуб працював.

 Завклубом був Лапін Жора (спец. освіти не було). Парторг Прудніков запропонував працювати у клубі. Бібліотеки на той час не було. Потім Уваров М.І. (голова колгоспу) допоміг. Були всі програмні твори. Працювала при Солонцовій (парторг після Пруднікова), вона була задоволена роботою.

Катуніна В. стала завклубом, я- бібліотекарем. 

 На належному рівні була художня самодіяльність: хор, сценки. Люба Дуденко співала – її чоловік грав. Робітники клубу ,крім своєї роботи, ще й іншу виконували: білили тракторну бригаду, прибирали там.

 Під час жнив кожному агрегату носили «Листи трудової слави», «Хто сьогодні попереду», зведення про жнива.

 Концерти давали. 

Ставили «Сватання на Гончарівці». Нюся Плехунова прекрасно грала Стецька, Катуніна- Уляну. Їздили з виставою по селах. Репетиції відбувалися у Першиної Ксенії.

 Молодь ходила вечорами кучою, і всі співали. Не то що зараз.

 Виступала агітбригада: Засипко (Селіна) Галя, Негреєва Наташа, Детюк Ірина, Євенко (Барабаш) Наташа, Баринова (Гнєдашова) Оля, Лапіна (Куткова) Надя, акомпанує Сибірський Леонід  -  майбутній завклуб.

70-ті роки

У 70 – х дитячий сеанс фільму  коштував 5 коп., вечірній – 20 коп. Найбільше любили індійські фільми. Пенсіонерки займали місця раніше. Сиділи розмовляли, інколи співали. При клубі ще з довоєнних часів існував хор. Клуб був улюбленим місцем молоді. Сюди збиралися не тільки на прем’єри чи фільми, а й просто поговорити, обдумати програму до свята, поспілкуватися. Під час фільмів і концертів він був переповненим.

Активно діяв клуб і у 90-ті роки, коли ним керував фанат своєї справи, секретар комсомольської організації Сибірський Леонід Миколайович. 

Прекрасним помічником була його дружина  - хореограф Сибірська Лідія Іванівна. 

Діяв ВІА, у складі якого були: Сергій Абламонов, Олександр Чорний, Леонід Сибірський, Діна Кубарєва. Жодне свято не обходилося без нього. Члени ансамблю горіли самі і запалювали інших. Популярною у ті роки була й агітбригада: Пастернак Тетяна, Абламонова Галина, Федосєєва Лада, Глазунова Лариса, Селіна Катерина, Дегтяренко Галина, .. Допомагала у всьому Сибірська Лідія Іванівна.

Завклуби мінялися – мінялася і якість роботи. У старому, а потім у новому завідувачами були Глазунова  (Алексеєнко) Лариса, Каледін Юрій Іванович, Верескун Ол.. У клубі  був свій духовий оркестр. (У ті роки традиційним було поховання  з музикою. І хлопцям доводилося грати не тільки  на сцені, а й на  похоронах). Склад ВІА змінювався, але всі  любили грати. Навіть самі купували найкращі інструменти. Були  свої костюми для хору, для танцювальних колективів.  Частково їх потім передали  школі.  Був у БК  музей, який невідомо хто «розтягнув». І залишились тільки фото ветеранів.