Автобус, намотуючи на колеса кілометри, плив серед глибоких холодних снігів. У салоні було тепло, затишно, весело. Щасливі обличчя людей випромінювали радість: тваринники колгоспу імені Леніна поверталися додому з чергового засідання доярок – членів клубу «Тавричанка». 
Всі дуже раділи за свою подругу Любов Пилипівну Шувалова, яка торік надоїла на кожну корову по 3601 кг молока. Вона всю себе віддає роботі, а звідси й наслідки. Легких перемог не буває, їх і працею, і розумом, і серцем кожен здобуває.

У вікно автобуса вдарили дрібнесенькі, схожі на дощ, сніжинки. Глянула на них Шувалова, і пригадалося їй… 
Тієї ночі теж без угаву тарабанив дощ раз у раз блискавка навпіл розділяла небо, освітлюючи кімнату. Навкруги гуділо, вирувало. Люба злякано тулилася до тітки Парасковії Єгорівни. 
- Не спиш, доню? – тихо спитала жінка і ніжно погладила натрудженими долонями дівчинку. Потім враз схопилася, не вмикаючи світла, стала одягатися. За нею й Люба. 
- А ти куди? Спи. Така негода. Сама впораюсь. Думаю, цієї ночі Красуня повинна розтелитися. Мені тепер там бути треба. 
-Разом, тіточко підемо, вам самим страшнувато буде… 
- Коли Люба Шувалова прийшла в колектив, її бажання і здатність до роботи зразу запримітили всі доярки, а рідна тітка Парасковія Єгорівна стала першою наставницею, - розповідає голова колгоспу М.І. Уваров. Зараз ця жінка на пенсії, а, коли працювала, то Люба змагалася зі своєю наставницею, і неодноразово переможцем виходила. 
-Обійшла тебе в роботі, Пашо, племінниця – не раз говорили досвідченій доярці подруги. 
– І не лише обійшла, а й набагато випередила. 
- А в нашому роду ніколи ледачих не було, - відповіла на те Парасковія Єгорівна. 
– Повірите, я по доброму заздрю Любі, нехай працює ще краще. 
Любов Пилипівна – жінка спокійна, лагідна, але, коли потрібно, нікому не змовчить, завжди правду в очі скаже. Любить свою роботу, бачить усе нові й нові вершини. 
…На електричних дротах, що, мов струни великої арфи, простяглися над тваринницьким комплексом, виграють свої мелодії вітри. З небесної високості, посилаючи на землю своє життєдайне проміння, посміхається по-весняному привітне сонце. Здається, що і воно разом з усіма радіє ось за таких працелюбних доярок колгоспу імені Леніна, як Любов Пилипівна Шувалова.(«Слово трудів.» 12 березня 1985 рік).

 

 

На знімку доярка к/пу ім. Леніна Пастарнак Мая Георгіївна і діти, які відпочивали на дитячій оздоровчій базі «Полярник », яка розташовувалася на березі Молочного лиману у с. Богатир. Тоді ще діти і дорослі приїжджали на південь України з далекого морозного північного міста Мурманська. Екскурсії на тваринницькі ферми, на поле, у сади нашого і сусіднього колгоспів були для них дуже цікавими. Передовики виробництва кожної галузі господарства знайомили дітей зі своєю роботою. Інколи дозволяли брати участь у роботі: рвати черешню, абрикос. Після роботи діти були втомлені, задоволені і ситі. На знімку видно, що діти знайомляться з роботою доярки, з тваринами. Дізнаються, що молоко спочатку видоюють у корів, потім переробляють на молокозаводах і тільки після цього воно потрапляє у магазин, а потім і у будинки ось таких маленьких покупців.